Поламані човни
Притча про рибалку, старий човен і страх змін: іноді треба відпустити звичне, щоб відкрити справжній дар і новий шлях.
На березі однієї великої ріки жив рибалка зі своєю сімʼєю. Колись його справи йшли добре, але ті часи залишилися в минулому.
Тепер річка приносила все менше риби, сітки старіли і, оскільки новий човен купити не було за що, рибалці доводилося мало не кожен день починати з його лагодження.
Одного разу повз ті місця проходив старець і попросився до рибалки на нічліг. Прийняли його радо, нагодували вечерею, хоч їжі ледь вистачило на всіх, і відвели найзручніше місце в будинку.
Вранці, зібравшись іти, старець запитав, чим йому віддячити господарів за дах і їжу. Бачачи, що старець зовсім небагатий, рибалка тільки усміхнувся і сказав:
– Бачу, ти людина мудра і багато чого побачив. Дай же мені в подяку пораду — як вибратися з убогості, і цього буде досить. – Добре, – погодився старий. – Щоб вибратися з бідності, втопи свій човен! Сказав і з тим пішов, тільки його і бачили.
Не зрозумів рибалка такої поради, тільки плечима знизав:
«Може, старець геть розуму позбувся? Як же я втоплю човен – ми і зараз заледве животіємо, а без нього і зовсім від голоду помремо…»
Не послухав рибалка пораду, жив як раніше, бідував все більше – ось вже і без вечері нерідко відправлялася спати вся його сімʼя.
А одного разу, в сильну бурю, його старенький човник розбився, сам рибалка ледь-ледь вцілів.
Посиділи, пожурилися, але робити нічого – зібрали свої скромні пожитки і знялися з насидженого місця, пішли вниз по річці шукати долі.
Через якийсь час привела їх річка у велике рибальське селище.
Скільки ж там було човнів! І великих шхун, і зовсім маленьких човників. Мимоволі раділо серце рибалки, коли він дивився на них!
Але свого-то у нього не було і купити не було за що. Сидів рибалка на березі, дивився на чужі човни і журився.
Довго він так сидів і поміж своїх сумних думок став помічати: той човен вимагає ремонту, і он той непогано б поновити, а цей взагалі ось-ось розвалиться, якщо терміново його не відремонтувати…
І став рибалка човни ремонтувати, ось це вже він вмів чудово! Скільки йому колись довелося пововтузитися зі своїм, вивчив цю справу у всіх дрібницях, що, сам того не помітивши, він став прекрасним майстром!
Роботу його швидко оцінили і скоро в селищі про нього слава пішла: творить, мовляв, людина чудеса, лагодить човни – краще нових стають!
Потяглися до нього і здалеку люди. Небагато часу минуло, зміг він і будинок новий купити, та не будь-який, а добротний, з красивим садом.
І гроші стали у нього зʼявлятися, а вже про голод в родині ніхто вже й не згадував.
Тоді тільки рибалка і згадав того старця з його порадою втопити човен і зрозумів, якими мудрими були його слова!
Так часто буває, що людина чіпляється за старе до останнього, боячись змін більше, ніж звичних турбот і прикростей.
А зміни, з чого б вони не починалися, завжди на краще.
Особливо, коли людина готова це ПОБАЧИТИ і ПРИЙНЯТИ🙏💪💰💞💗
Інші притчі
Притча про смерть і життя
Притча Наталії Будерацької про жінку, яка жила чужими думками — і одного ранку народилася вдруге, цього разу для себе. Про мрії, осуд і сміливість бути собою.
ЧитатиВ кожного своє місто
Притча про те, що кожен носить свій світ у серці: якими ми бачимо людей — таких і зустрічаємо на своєму шляху.
ЧитатиОпусти склянку
Притча про професора і склянку з водою: проблеми важчають, лише коли ми довго їх тримаємо. Ввечері варто відпустити і подякувати.
Читати