Поламані човни

Притча про рибалку, старий човен і страх змін: іноді треба відпустити звичне, щоб відкрити справжній дар і новий шлях.

На березі однієї великої ріки жив рибалка зі своєю сімʼєю. Колись його справи йшли добре, але ті часи залишилися в минулому.

Тепер річка приносила все менше риби, сітки старіли і, оскільки новий човен купити не було за що, рибалці доводилося мало не кожен день починати з його лагодження.

Одного разу повз ті місця проходив старець і попросився до рибалки на нічліг. Прийняли його радо, нагодували вечерею, хоч їжі ледь вистачило на всіх, і відвели найзручніше місце в будинку.

Вранці, зібравшись іти, старець запитав, чим йому віддячити господарів за дах і їжу. Бачачи, що старець зовсім небагатий, рибалка тільки усміхнувся і сказав:

– Бачу, ти людина мудра і багато чого побачив. Дай же мені в подяку пораду — як вибратися з убогості, і цього буде досить. – Добре, – погодився старий. – Щоб вибратися з бідності, втопи свій човен! Сказав і з тим пішов, тільки його і бачили.

Не зрозумів рибалка такої поради, тільки плечима знизав:

«Може, старець геть розуму позбувся? Як же я втоплю човен – ми і зараз заледве животіємо, а без нього і зовсім від голоду помремо…»

Не послухав рибалка пораду, жив як раніше, бідував все більше – ось вже і без вечері нерідко відправлялася спати вся його сімʼя.

А одного разу, в сильну бурю, його старенький човник розбився, сам рибалка ледь-ледь вцілів.

Посиділи, пожурилися, але робити нічого – зібрали свої скромні пожитки і знялися з насидженого місця, пішли вниз по річці шукати долі.

Через якийсь час привела їх річка у велике рибальське селище.

Скільки ж там було човнів! І великих шхун, і зовсім маленьких човників. Мимоволі раділо серце рибалки, коли він дивився на них!

Але свого-то у нього не було і купити не було за що. Сидів рибалка на березі, дивився на чужі човни і журився.

Довго він так сидів і поміж своїх сумних думок став помічати: той човен вимагає ремонту, і он той непогано б поновити, а цей взагалі ось-ось розвалиться, якщо терміново його не відремонтувати…

І став рибалка човни ремонтувати, ось це вже він вмів чудово! Скільки йому колись довелося пововтузитися зі своїм, вивчив цю справу у всіх дрібницях, що, сам того не помітивши, він став прекрасним майстром!

Роботу його швидко оцінили і скоро в селищі про нього слава пішла: творить, мовляв, людина чудеса, лагодить човни – краще нових стають!

Потяглися до нього і здалеку люди. Небагато часу минуло, зміг він і будинок новий купити, та не будь-який, а добротний, з красивим садом.

І гроші стали у нього зʼявлятися, а вже про голод в родині ніхто вже й не згадував.

Тоді тільки рибалка і згадав того старця з його порадою втопити човен і зрозумів, якими мудрими були його слова!

Так часто буває, що людина чіпляється за старе до останнього, боячись змін більше, ніж звичних турбот і прикростей.

А зміни, з чого б вони не починалися, завжди на краще.

Особливо, коли людина готова це ПОБАЧИТИ і ПРИЙНЯТИ🙏💪💰💞💗

Telegram · H&L · Простір Зцілення Любовʼю

Маєте питання або відгукнулося?

Напишіть мені — я на звʼязку в Telegram.

Написати мені в Telegram

← Усі притчі

Інші притчі

4 хв читання

Притча про смерть і життя

Притча Наталії Будерацької про жінку, яка жила чужими думками — і одного ранку народилася вдруге, цього разу для себе. Про мрії, осуд і сміливість бути собою.

Читати

2 хв читання

В кожного своє місто

Притча про те, що кожен носить свій світ у серці: якими ми бачимо людей — таких і зустрічаємо на своєму шляху.

Читати

2 хв читання

Опусти склянку

Притча про професора і склянку з водою: проблеми важчають, лише коли ми довго їх тримаємо. Ввечері варто відпустити і подякувати.

Читати